Цифрові колекції
Об'єктів - 594
Посвідчення до відзнаки «Партизанський хрест» Миколи Янишевського. 04.08.1959
The certificate for the award "Partisan Cross" of Mykola Yanyshevsʹkyy. 04.08.1959

Уродженець Житомирщини. У лавах Червоної армії від 1929 р., зв’язківець. Учасник радянсько-фінляндської війни. У роки німецько-радянської війни – учасник Ленінградської битви, боїв на території Естонії в 1944 р. У листопаді 1944 р. підполковник М. Янишевський направлений на посаду начальника школи радистів Польського партизанського штабу. Упродовж листопада 1944 р. – січня 1945 р. на прискорених курсах зв’язку під його керівництвом було підготовлено 156 молодших командирів-зв’язківців. Від січня 1945 р. – начальник школи офіцерських курсів Гол ...

Посвідчення до відзнаки «Золотий Хрест Заслуги» Миколи Янишевського. 30.07.1959
The certificate for the award "Gold Cross of Merit" of Mykola Yanyshevsʹkyy. 30.07.1959

Уродженець Житомирщини. У лавах Червоної армії від 1929 р., зв’язківець. Учасник радянсько-фінляндської війни. У роки німецько-радянської війни – учасник Ленінградської битви, боїв на території Естонії в 1944 р. У листопаді 1944 р. підполковник М. Янишевський направлений на посаду начальника школи радистів Польського партизанського штабу. Упродовж листопада 1944 р. – січня 1945 р. на прискорених курсах зв’язку під його керівництвом було підготовлено 156 молодших командирів-зв’язківців. Від січня 1945 р. – начальник школи офіцерських курсів Голо ...

Посвідчення до відзнаки «Грюнвальд» Миколи Янишевського. 29.06.1946
The certificate for the award "Grunwald" of Mykola Yanyshevsʹkyy. 29.06.1946

Уродженець Житомирщини. У лавах Червоної армії від 1929 р., зв’язківець. Учасник радянсько-фінляндської війни. У роки німецько-радянської війни – учасник Ленінградської битви, боїв на території Естонії в 1944 р. У листопаді 1944 р. підполковник М. Янишевський направлений на посаду начальника школи радистів Польського партизанського штабу. Упродовж листопада 1944 р. – січня 1945 р. на прискорених курсах зв’язку під його керівництвом було підготовлено 156 молодших командирів-зв’язківців. Від січня 1945 р. – начальник школи офіцерських курсів Голо ...

Посвідчення до бронзової медалі «Збройні сили на службі Батьківщині» Миколи Янишевського. 12.10.1951
The certificate for The Bronze Medal of the Armed Forces in the Service of the Motherland of Mykola Yanyshevsʹkyy. 12.10.1951

Уродженець Житомирщини. У лавах Червоної армії від 1929 р., зв’язківець. Учасник радянсько-фінляндської війни. У роки німецько-радянської війни – учасник Ленінградської битви, боїв на території Естонії в 1944 р. У листопаді 1944 р. підполковник М. Янишевський направлений на посаду начальника школи радистів Польського партизанського штабу. Упродовж листопада 1944 р. – січня 1945 р. на прискорених курсах зв’язку під його керівництвом було підготовлено 156 молодших командирів-зв’язківців. Від січня 1945 р. – начальник школи офіцерських курсів Голо ...

Посвідчення Дмитра Пузя. 15.08.1944
The ID of Dmytro Puzʹ. 15.08.1944

Уродженець Кіровоградщини. В жовтні 1941 р. евакуйований на Південний Урал ( м. Магнітогорськ), де працював електромонтажником. Із жовтня 1942 р навчався у радіороті спецшколи Українського штабу партизанського руху (м. Саратов). У серпні 1943 р. десантувався на Житомирщині та був направлений до польського партизанського з’єднання «Jeszcze Polska nie zginęła» «Ще Польща не згинула» під командуванням підполковника Роберта Сатановського. З’єднання діяло на теренах Волині та сучасного Люблінського воєводства Польщі до серпня 1944 р. Подальша участ ...

Портфель Володимира Чорновола. 1930-ті

Volodymyr Chornovol's briefcase. 1930s

Після війни Володимир Чорновол закінчив Кіровоградський педагогічний інститут і пов’язав своє життя з освітянською нивою. Портфелем, купленим у 1946, користувався впродовж трудової діяльності

After the war, Volodymyr Chornovol graduated from the Kirovohrad Pedagogical Institute and made a career in education. The briefcase, purchased in 1946, was used during his professional life

Портфель Веніаміна Борисковського. 1970-ті

Veniamin Boryskovskyi's briefcase. 1970s

Належав Веніамінові Борисковському, який під час нацистської окупації м. Маріуполь, будучи восьмирічним хлопчиком, вижив під час масової страти євреїв, урятувавшись із розстрільної ями. Веніаміна прихистила українська родина Олейниченків: Поліна, її чоловік Яким та їхні дорослі діти Віктор і Валентина. Близько року хлопчик провів у Олейниченків, ховаючись у старовинному піаніно. Перед виїздом в Ізраїль Веніамін подарував портфель на пам'ять родині рятівників. У 1998 р. Яд Вашем удостоїв Поліну, Якима, Віктора та Валентину Олейниченків звання «П ...

Портсигар Якова (Івана) Богорада. 1960-ті

Yakiv (Ivan) Bohorad’s cigarette case. 1960s

Портсигар Якова (Івана) Богорада, якого під час нацистської окупації врятувала українська родина Суботенків

The cigarette case belonged to Yakiv (Ivan) Bohorad, who was rescued by the Ukrainian family of Subotenko during the Nazi occupation

Портсигар Леоніда Беренштейна. 10.08.1944
The cigarette case of Leonid Berenshteyn. 10.08.1944

Єврей. Уродженець Вінниччини, пережив Голодомор-геноцид. У 1939 р. призваний до Червоної армії, напередодні німецько-радянської війни закінчив Ростовське загальновійськове училище. Учасник оборони м. Київ у 1941 р. У вересні 1941 р. потрапив у «Київський котел», поранений у боях у районі с. Оржиця (нині – селище міського типу у складі Лубенського району Полтавської області), зумів уникнути полону. У березні 1942 р. – грудні 1943 р. – учасник руху Опору на Черкащині. 10 травня 1944 р. на чолі партизанського загону ім. Пожарського десантований на ...

Портрет невідомої, яка врятувалася в 1941 р. з Бабиного Яру. 1946

Portrait of an unknown woman who escaped in 1941 from Babyn Yar. 1946

Дівчина, одна з небагатьох, хто зміг вибратися вночі з Бабиного Яру та знайти порятунок у місцевих жителів. У 1946 р. художниця Зінаїда Волковинська зробила її портрет у потязі під час поїздки з м. Кадіївка до м. Київ

A girl was one of the few who were able to escape at night from Babyn Yar and find salvation at the locals. In 1946 the artist Zinaida Volkovynska took her portrait in train while traveling from Kadiivka to Kyiv

Помстися за сльози сиріт! 1943

Take revenge for the tears of orphans! 1943

Малюнок Василя Касіяна. Художник-графік, заступник ректора Харківського художнього інституту, евакуйованого в 1942 р. до Узбекистану. В роки війни переважно працював у пропагандно-плакатному жанрі, у створених ним образах доволі часто апелював до України. У повоєнний час – педагог, учений, теоретик українського та світового мистецтва

Drawing by Vasyl Kasiian. Graphic, vice-rector of the Kharkiv Art Institute that was evacuated to Uzbekistan in 1942. During the war he mainly drew the propaganda posters. He often depicted Ukraine in his ...

Помстися за все. 1943

Revenge for everything. 1943

Малюнок Микити Попенка-Коханого із серії «Помстимося», присвячена нацистським злочинам, зокрема й на теренах України у 1942–1943 рр. Учасник німецько-радянської війни. Автор картин, пропагандистських плакатів, ескізів до фронтових газет. У повоєнний час живописець працював над створенням ескізів для гобеленів, дизайнер багатьох мистецьких виставок в Україні та за кордоном. Заслужений художник УРСР

Drawing from the series "Revenge" by Mykyta Popenko-Kokhanyi dedicated to Nazi crimes including in Ukraine in 1942–1943. A participant of t ...

Поліна та Григорій Цибульки. 2008

Polina and Hryhorii Tsybulko. 2008

Під час нацистської окупації Григорій Цибулько зі своїми батьками – Кіндратом і Софією – та батьками Поліни Озернюк (Цибулько) – Йосипом і Хівронією – переховував єврейську родину Ойберманів – Леонтія, Фаню та їхніх дітей, Юрія та Раїсу. Навесні 1942 р. Леонтій і Фаня Ойберман опинилися в робочому таборі в с. Доманівка. На початку 1944 р. Фаня Ойберман померла в таборі. Решта членів сім'ї дожили до звільнення регіону Червоною армією. Григорій Цибулько також врятував свого друга-однолітка Олександра Вікнянського. 27 грудня 2008 р. Яд Вашем удо ...

Поліна Олейниченко. 1913

Polina Oleinychenko. 1913

Під час нацистської окупації м. Маріуполь Поліна Олейниченко, її чоловік Яким та їхні дорослі діти Віктор і Валентина у своїй квартирі переховували єврейського хлопчика Веніаміна Борисковського, родина якого була розстріляна. Близько року Веніамін провів у рятівників, ховаючись у старовинному піаніно. У 1998 р. Яд Вашем удостоїв Поліну, Якима, Віктора та Валентину Олейниченків звання «Праведник народів світу»

During the Nazi occupation of Mariupol, Polina Oleinychenko her husband Yakym and their adult children Viktor and Valentyna hid ...

Подяка Медичної служби Війська Польського Володимирові Шушпану. 18.01.1946
The gratitude of the Medical Service of the Polish Army to Volodymyr Shushpan. 18.01.1946

Уродженець Житомирщини. У 1940 р. закінчив Коростенський медтехнікум і був призваний до Червоної армії. Під час німецько-радянської війни брав участь в оборонних боях у районі Перекопського перешийку (нині – АР Крим), битві за Кавказ, вигнанні нацистів із Херсонщини, де в грудні 1943 р. зазнав поранення. До квітня 1944 р. лікувався в госпіталі, ймовірно, паралельно проходячи навчання. Відтак був направлений до 1-ї інженерно-саперної бригади 1-ї армії Війська Польського. Учасник боїв на території Польщі й Німеччини, битв за Варшаву та Берлін. Пі ...

Подяка командування полку Назару Толстолипу з нагоди святкування 1 травня. 01.05.1945
The gratitude of the regiment commanders to Nazar Tolstolyp on the occasion of the celebration the 1 st of May. 01.05.1945

Уродженець Київщини. Від 1939 р. – в Червоній армії, зв’язківець. Під час німецько-радянської війни брав участь у прикордонних боях у районі м. Перемишль та обороні м. Київ, у Сталінградській битві та форсуванні Дніпра в районі м. Запоріжжя. Від серпня 1944 р. – у Війську Польському, учасник боїв на території Польщі та Східної Пруссії. У 1945–1947 рр. служив у Генеральному штабі Війська Польського та Військово-морському флоті Польщі. Після звільнення в запас мешкав у м. Київ

From Kyiv region. Since 1939 he served as a signalman in th ...

Подружжя Омельченків – Костянтин та Ольга. 1938

The Omelchenko Spouses – Kostiantyn and Olha. 1938

Костянтин та Ольга Омельченки з донькою Оленою проживали в м. Київ, на Печерську. Напередодні німецько-радянської війни сім’я отримала земельну ділянку для будівництва житла в новому районі міста. Певний час Омельченки мешкали там в тимчасовій будівлі. Під час нацистської окупації молоде подружжя переховувало в сусідніх недобудовах єврейську жінку Етель Опенгейм, її дітей та маму, які врятувалися від розстрілів у Бабиному Яру. У 2000 Костянтин та Ольга Омельченки удостоєні звання «Праведник народів світу». Також їм присвоєно звання «Праведник Б ...

Подружжя Ольга та Костянтин Омельченки. 1938

Olha and Kostiantyn Omelchenko. 1938

Напередодні німецько-радянської війни родина переїхала на околицю м. Києва у власний, ще недобудований будинок. Наприкінці вересня 1941 р. Ольга помітила, що в будинку навпроти хтось живе, а через деякий час у двері постукала нова сусідка – Етель Опенгейм, яка з двома маленькими дітьми та старою мамою дивом врятувалася від розстрілу в Бабиному Яру. Жінка важко перенесла втрату старшого сина, якого загубила в натовпі, що йшов на смерть. Подружжя Омельченків опікувалося єврейською родиною до кінця нацистської окупації. По війні сім’ї підтримували ...

Подружжя Марчуків – Євтихій і Ганна (копія). 1940

The Marchuk Spouses – Yevtykhii and Hanna (copy). 1940

Євтихій і Ганна одружилися в 1934. Невдовзі Євтихій пішов служити до польського війська, звідки через три роки повернувся. У 1942 в сім’ї Марчуків уже було троє синів – Микола, Іван та Павло. У рідному с. Щитинська Воля на Волині Марчуки користувалися повагою односельців, товаришували з єврейською родиною Оремляндів. Під час нацистської окупації Марчуки врятували життя багатьом євреям, зокрема і членам цієї сім’ї. У 1996 Євтихій і Ганна Марчуки були удостоєні звання «Праведник народів світу»

Yevtykhii and Hanna got married in 1934. So ...

Подружжя Боганчів. 1960-ті

The Bohancha Spouses. 1960s

Під час нацистської окупації м. Харків Євдокія і Прокіп Боганчі та їхній син Микола врятували від знищення сестер-єврейок Жанну та Фріну Аршанських. Тиждень сестри жили в будинку Боганчів. Однак надалі переховувати їх було небезпечно. Євдокії Боганчі вдалося отримати підроблені документи й відправити сестер до м. Кременчук, де їх прийняли до дитячого будинку. Боганчі пішли з життя, не знаючи, що врятовані ними дівчата вижили, після війни емігрували до США, де стали відомими піаністками. У 2007 р. Прокіп і Євдокія Боганчі удостоєні почесного зва ...